Головна сторінка Редакційна колегія   Адреса   Передплата   Архів

№ 11'2006

“НА РИБАЛЬСЬКОМУ Є З КИМ ЙТИ У РОЗВІДКУ”

Бесіду вів Іван СТУПАК

Воєнна розвідка України є порівняно молодою спецслужбою. Проте вже з перших днів її діяльності стало зрозуміло — у світовому просторі з’явилася нова потужна структура, здатна забезпечувати інтереси держави. Обговоренню сучасного стану, проблем та перспектив розвитку Головного управління розвідки Міністерства оборони України, його ролі й місця в системі національної безпеки нашої країни була присвячена розмова журналістів “Війська України” з начальником ГУР МО України Олександром Галакою та ветераном української воєнної розвідки, одним із перших її керівників Володимиром Легаміновим.

Тема нашої розмови може видатися, на перший погляд, дещо надуманою, адже роль і місце воєнної розвідки в системі національної безпеки визначені відповідним Законом України. Але чи можна сьогодні стверджувати, що держава повною мірою використовує цю структуру як один із вагомих інструментів своєї безпеки?

Олександр Галака: Законом України про розвідувальні органи України визначено три розвідувальних органи — служба зовнішньої розвідки, воєнна розвідка (або ГУР МО України), розвідувальний підрозділ Державної прикордонної служби та сферу відповідальності кожного з них. Завдання воєнної розвідки виписані дуже чітко. Це виявлення загроз у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній сферах. Цим займається воєнна розвідка 24 години на добу і 7 діб на тиждень.

— Отже, воєнна розвідка затребувана державою?

Олександр Галака: Звичайно. Будь-яка інша структура не здатна виконувати ці завдання. Наприклад, отримання та аналіз інформації про зміни ступеня бойової готовності частин, характеру діяльності командних пунктів, авіації, флоту. Тепер у нас з’явилося нове специфічне завдання — участь у миротворчих операціях.

Кожного дня Головне управління розвідки готує добове зведення, яке, згідно з тим же Законом, надсилається Президенту, прем’єр-міністру, до Верховної Ради, і його висновок несе в собі величезне навантаження: загроз національній безпеці України не виявлено. Це, на мій погляд, головне. А на кожну тематичну доповідь ми вкладаємо листок з оцінкою, наскільки вона актуальна і важлива. Звичайно, нас іноді критикують, але ми досить швидко реагуємо, намагаючись адаптувати інформацію до споживача.

— Тобто розвідка як інструмент національної безпеки держави використовується доволі ефективно?

Олександр Галака: Результати роботи розвідки багато в чому залежать від її фінансування. У нас є досить багато проблем в технічному оснащенні. Але розвідка у державі існує, і я хочу це підкреслити, вона є повноцінною. У нас є всі компоненти, характерні для воєнних розвідок інших країн світу. І тут можна з упевненістю сказати, що вона успішно виконує завдання в інтересах національної безпеки держави.

— Якщо ми заговорили про нинішню розвідку, мабуть, є сенс надати слово одному із фундаторів її створення генералу Легамінову і запитати у нього, якою засновники хотіли бачити воєнну розвідку і якою вона власне є? Чи це той ідеал, та структура, яку Ви собі уявляли на початку дев’яностих?

Володимир Легамінов: Я в системі оперативно-стратегічної розвідки з 1969 року. І зрозуміло, що коли я прийшов у Збройні Сили України, маючи досвід і бачення того, що відбувається в інших країнах, першим моїм бажанням було створити потужну систему воєнної розвідки. І до цього хотів би зауважити: наша розвідка має класичну структуру. Тобто у неї глибоке історичне коріння, і в цілому загальна структура такою й залишається. Змінюються завдання. А от форми і методи їх виконання, особливо в агентурній розвідці, майже не зазнають змін. За винятком нових видів розвідки — електронної і космічної.

На жаль, часта зміна завдань, воєнно-політичної обстановки і керівників негативно вплинули на розвиток воєнної розвідки, почали гальмувати ті процеси, які в ній відбувалися. Для прикладу. Корабєльніков, начальник ГРУ ГШ збройних сил Росії, з 1994 року незмінно керує розвідкою. Івашутін керував майже 28 років. У нас же тричі відбувалася зміна кадрів. Це привнесло сильний негатив в розвиток ефективності ведення розвідки. З прийняттям Закону про розвідувальні органи України ще додалися антитерористичні завдання, миротворчі операції, контроль за розповсюдженням зброї, з’ясування джерел інформаційних воєн і таке інше.

Зрозуміло, що ГРУ ГШ СРСР — це потужна структура, в якій одних управлінь було чотирнадцять, три НДІ і таке інше. Але ми враховували досвід розвідувальних органів інших держав і вирішували, що потрібно українській розвідці. Спочатку ми мали управління, згодом, коли розгорнулися, з’явилися департаменти і штаб ГУР. І коли з візитом на Рибальському був Корабєльніков, то визнав, що нам він заздрить: мовляв, те, чого ми досягли, є більш гнучкою, більш перспективною системою.

— Чи є у керівництва Головного розвідувального управління, управлінь розвідки видів збройних сил цілісне бачення того, що потрібно удосконалювати насамперед?

Олександр Галака: За останні роки ми зробили достатньо. Почну з того, що дійсно є проблемою в створенні системи воєнної розвідки. Вона не повинна обмежуватися Головним управлінням, а має йти до самого низу. І склалася така ситуація, що реально до самого низу ми не дійшли, не дотягнулися. Просто на це не вистачає коштів. Наприклад, від Радянського Союзу нам залишилися дві бригади радіоелектронної розвідки, які були призначені для забезпечення фронтової операції. Це той потенціал, що був закладений — воювати до Ла-Маншу. Ми це реформували. Практично силами власного науково-дослідного інституту підготували сучасні засоби розвідки. Один такий комплекс на абсолютно новій базі може замінити п’ять чи шість комплексів радянського виробництва. Але цього недостатньо. Є проблеми у видах збройних сил. Літаки повинні літати, вести розвідку, навіть для тренувань. Нам потрібні нові засоби розвідки — безпілотні літальні апарати, які все ширше використовуються у світі. Наприклад, Сполучені Штати відмовилися від літаків стратегічної розвідки і перейшли на безпілотники. Важливим фактором є перенесення певних об’єктів розвідки в космос. І нещодавно була прийнята нова космічна доктрина, спрямована на виведення на орбіти нових супутників для захисту космічного угруповання США. Крім того, все більше засобів стають цифровими, що створює нові вимоги до засобів розвідки. Але на це також потрібні кошти. Наша Програма розвитку техніки та озброєння фінансується лише на 40 відсотків. І є сумніви, що надалі вона фінансуватиметься краще.

У 2003 році ГУР МО України була підготовлена Концепція розвитку воєнної розвідки, включаючи всі її елементи. Була також підготовлена і затверджена Урядом програма, яка визначила її як пріоритетний напрям. Після цього ми розробили програму розвитку воєнної розвідки, узгодили її з усіма міністерствами та відомствами і очікуємо, що найближчим часом вона буде прийнята на засіданні Ради національної безпеки і оборони. Дуже важливим є те, що у ній визначені і погоджені фінансові показники по кожному напрямку.

Так, бюджетний запит на 2007 рік складає 320 мільйонів гривень. У поточному році маємо 158 мільйонів. Тобто бюджет має бути у два рази більший. Але ми розуміємо, що це така собі гра у цифри. Збільшується бюджет на наступний рік, але туди включають так звані транзитні гроші. Тобто ті, які ми маємо перерахувати своїм пенсіонерам. Це більше 30 мільйонів, з яких жодна копійка не надійде на забезпечення розвідки. Звісно, пенсіонерів треба забезпечувати. Але це не стосується бюджету воєнної розвідки. А мінімальна потреба, яка додатково нам потрібна — 48 мільйонів! З того часу, як Головне управління розвідки фінансується окремим рядком з державного бюджету, ми отримували не більше 60 відсотків від нашого запиту. І зберігається така тенденція: наш бюджетний запит зростає, а реальна цифра не доганяє. І це позначається на багатьох речах. Нас можуть звинуватити у тому, що більшість коштів йде на споживання, а не на розвиток. Але на сьогодні ми споживаємо близько 70 відсотків, решта — йде на розвиток. Тобто це непоганий показник. Ми не все проїдаємо, щось вдається і зробити. І при більшому фінансуванні нам вдасться зробити ще більше.

— Володимире Івановичу, а як було на початку дев’яностих із забезпеченням розвідки?

Володимир Легамінов: Коли ми починали створювати воєнну розвідку, ми були на забезпеченні міністерства оборони. І виривати кошти доводилося потом і кров’ю. А коли пішло окреме фінансування, ми отримали можливість виходити і на Мінфін, і в комітети Верховної Ради, щоб відстоювати те, що нам потрібно.

— Окремий рядок у бюджеті вибили, залишилося вибити ще й гроші…

Олександр Галака: Слід віддати належне всім урядам: те, що заплановано бюджетом, ми отримували копійка в копійку. Відтоді як ми стали на окреме фінансування не було такого, щоб бюджетні цифри зменшувалися.

— Зараз точиться багато розмов про реформування розвідки. У чому, власне, полягає суть цих пропозицій?

Олександр Галака: Складне запитання. Візьмемо радянські часи, коли ми мали основного противника — НАТО і Сполучені Штати. Всі ресурси готувалися до цього. Нині все змінилося. З’явилися нові пріоритети, і вони характерні не тільки для України. Але нам довелося займатися такими речами, в яких ми не мали досвіду. Наприклад, Ірак. А це мовна підготовка, спеціальна підготовка… Тобто з’явилося багато нових викликів, які потребували змін у самій структурі та організації воєнної розвідки. На початку жовтня 2003 року ми виявили певні недоліки у створеній структурі. І тому це нормальне, природне явище, коли ми змінюємо структуру під завдання. Зараз проробляємо питання щодо підвищення ролі підрозділів забезпечення — об’єднаємо дві структури в єдиний департамент забезпечення розвідки. Сконцентруємо ресурси, і це підвищить ефективність роботи. Одночасно триває реформування збройних сил. Вже не існуватиме оперативних командувань — їхні функції передаються в корпуси. А в оперативних командуваннях були розвідуправління, які працювали в наших інтересах. Тепер це функція корпусів. А в них уже не та структура. Якщо там були управління, то тут пропонують відділи. Але відділу недостатньо, адже функція розвідки що в мирний, що у воєнний час — майже однакова. Тобто говорити треба про розвиток нових систем управління або систем передачі розвідувальних даних. Їх впровадження дозволить частково відмовитися від особового складу і ввести автоматизовані системи. Тиждень тому ми провели конференцію по спецназу, і є принципове рішення начальника Генерального штабу: створити орган управління силами спеціальних операцій, а ті частини, які ми маємо, будуть відповідно адаптовані.

— За рахунок чого, на вашу думку, можна посилити роль воєнної розвідки?

Володимир Легамінов: Нині багато говорять про можливі зміни, об’єднання і так далі. Але я хотів би застерегти. У нас було вже чимало програм реформування. Лише по одних збройних силах — чотири, при кожному міністрі. І так само переверстуються перспективи розвитку воєнної розвідки. Але непрофесійні, волюнтаристські погляди можуть завдати непоправної шкоди. Реформування має бути обґрунтованим та переконливим. Не слід копіювати Сполучені Штати чи інші країни. У нас своя специфіка і свої кадри. Тому із тих завдань, які стоять перед державою і збройними силами, необхідно визначити пріоритетні, на яких зосередити основні зусилля. Монополії у розвідці бути не повинно. І це не тільки моя думка. Але чітка координація дій є обов’язковою. Раніше при уряді був комітет з координації дій розвідки. Нині його, на жаль, не існує. Але не можна об’єднувати розвідку. Боятися дублювання завдань не треба, адже достовірною можна вважати ту інформацію, яка підтверджується з кількох джерел.

Проте в єдиній системі може існувати технічне забезпечення служб. Це також питання кадрів, кадрові перспективи, наука. Тобто є багато напрямів, які дійсно потрібно більш чітко координувати. Але оперативна діяльність має існувати окремо. І для того, щоб ми напрацювали нормальну програму, треба створити структуру, яка професійно координуватиме цю діяльність: визначить конкретні завдання, аналізуватиме роботу кадрів, даватиме рекомендації щодо того, які навчальні заклади тримати, а які не потрібні, що робити в плані наукових розробок, а що безпосередньо у виробництві розвідувальної і спеціальної техніки та озброєння. Сьогодні цього немає.

Повторюся, у 1996 році при Президентові України був створений комітет з питань розвідки, який очолив Ігор Смєшко. Він працював на постійній основі: збиралися керівники, проводилися колегії, обговорювалися проблеми, навіть була напрацьована програма. Але у 1999-му чомусь вирішили, що такий орган не потрібний, і його розформували. Розмова про його відновлення ведеться протягом двох останніх років, але не більше того…

— Дуже просте запитання: що таке критерій ефективності діяльності розвідки? Скільки грошей витратив, чи як ти їх витратив?

Олександр Галака: Критерій дуже простий — достовірність інформації, яка використовується вищим державним керівництвом, її своєчасність і упередженість. Причому це процес такий, що не можна сказати — сьогодні має бути 10 донесень, а завтра — 20, а через рік — 100. Інколи одне таке повідомлення впливає на серйозні рішення, які приймаються державним керівництвом. Хто може оцінити ці параметри? Знову ж таки — тільки вище державне керівництво, споживач інформації. Всі інші можуть тільки допомогти особі, яка приймає рішення, не помилитися. Щоб це не була якась дезінформація або банальна помилка. А щодо реформування, то хто мені скаже: який характер війн буде через вісім років? За радянських часів в інститутах велися певні науково-дослідні роботи, які заглядали в майбутнє років на 10–15. На основі цього робилися рекомендації, замовлення промисловості. Тобто настав час, коли про певні речі треба говорити на науково обґрунтованому рівні. Зараз став популярним такий вислів: “розвідка телекомунікаційних систем”. А мені довелося бути на одній із конференцій, де я почув таке: “У майбутньому найбільша загроза і найбільший інтерес становитимуть канали передачі інформації. Порушивши їх, можна паралізувати будь-яку розвинену державу.” Тобто канали передачі інформації є найбільшою цінністю розвиненої держави у майбутньому. Отже, слід дуже обережно ставитися до оцінки діяльності розвідки, адже ми закладаємо на майбутнє те, що дасть віддачу через багато років. І я переконаний, що затрати компенсуються сторицею.

Володимир Легамінов: Хочу доповнити Олександра Івановича. Дійсно, є такі проекти, які спрацьовують через багато років. Наприклад, технічна документація, яку добувала розвідка по ракетах, паливу, давала мільйони прибутку.

— Але ж не все вирішується грошима... Чи не бракує нашій розвідці харизматичних особистостей, таких як Березняк, Черних. Про новітніх героїв нічого не відомо…

Олександр Галака: Давайте підемо від зворотного. Оскільки вже мова йшла про ГРУ Росії. Що ми знаємо про сучасне ГРУ? Тільки про скандали, які інколи виникають. В Катарі зловили, в Грузії... Інколи з’являються Герої Росії, але невідомо — за що вони удостоєні… Ми знаємо про скандали. Але хто розкаже мені про хоч одну успішно проведену операцію в сучасний період?

Прикладів таких ви не знайдете. Ця інформація принципово не розголошується. Тому що її розголошення показує можливості і спрямування розвідки по окремих напрямках, регіонах. Але маю сказати, що у нашій воєнній розвідці є свої успіхи і є люди, нагороджені орденами за конкретні справи, за добування цінної інформації.

А найголовніше те, що в розвідці служать патріоти. Зараз пішла чергова хвиля звільнень у зв’язку з можливим зниженням соціального захисту військовослужбовців. Отримую статистику, аналізую, хто звільняється. Головним чином ті, хто не зрозумів, куди прийшов — щоб більшу пенсію отримувати. Ну що ж, помилилися люди, нехай ідуть. Але кістяк залишається, незважаючи ні на що. Бо люди прийшли служити Батьківщині. Це не пусті слова, і я як керівник за них відповідаю. Прикладів дуже багато. Взяти хоча б те, що коли формувалося наше дипломатичне представництво у повоєнному Іраку, відверто скажу, працювати у ньому бажаючих було мало. Але одними з перших зголосилися двоє офіцерів воєнної розвідки, які і донині там працюють. Я вважаю, це характерна риса нашої розвідки — готовність будь-якої миті виконувати завдання, яких потребує безпека нашої держави.


Оцінити статтю


Назад

Rambler's Top100 Rated by MyTOP